20 березня 2026 року в ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» був проведений виховний захід «Акція – 51: історія розвіяних доль», спільно з закладами загальної середньої освіти Курахівської ТГ.
Сьогодні ми говорили про одну з непростих сторінок української історії — примусове переселення бойків із рідних Карпатських земель на Донбас. У середині ХХ століття тисячі родин були змушені залишити свої домівки, могили предків, звичний уклад життя. Людей перевозили далеко від рідних гір, у незнайомий край, де потрібно було починати все спочатку.
Це було важке випробування: втрачений дім, розірвані зв’язки з рідною землею, необхідність пристосовуватися до нового середовища. Проте навіть у таких умовах бойки зуміли зберегти свою культуру, традиції, мову і пам’ять про батьківщину.
Але найболючіше те, що подібні історії ми чуємо і сьогодні. Через війну мільйони українців змушені залишати свої домівки, свої міста й села, рятуючи життя. Сучасні переселенці, як і колись бойки, переживають біль розлуки з рідною землею, страх перед невідомим і водночас намагаються знайти в собі силу почати все спочатку.
Тому сьогоднішня виховна година — це не лише про минуле. Це про людську долю, про пам’ять, про силу духу і про те, як важливо розуміти й підтримувати тих, хто був змушений залишити свій дім.
Історія повторюється в іншій формі, але вона вчить нас важливого: співчуття, підтримки та розуміння. Сьогодні ми згадали історію примусового переселення бойків, щоб краще зрозуміти і минуле, і сучасність, і відчути, що за кожною історичною подією стоять долі живих людей.Дім можна залишити. Землю можна покинути. Але пам’ять про рідний край забрати у людини неможливо.
Бойки, яких колись силоміць вивезли з Карпат, пронесли любов до своєї батьківщини через усе життя. Так само сьогодні мільйони українців, які змушені були виїхати зі своїх домівок, живуть надією одного дня повернутися.
Бо дім — це не лише місце на карті.
Дім — це те, що живе в серці.
І поки в серці є любов до рідної землі — народ залишається незламним.
